Вступ | Демократичний діалог: посібник для практиків

Спільні зусилля чотирьох інституцій, що виступили спонсорами цього Посібника, — Канадського агентства міжнародного розвитку (CIDA), Міжнародного інституту демократії та сприяння виборам (IDEA), Організації американських держав (OAS) та Програми з розвитку ООН (ПРООН), ґрунтуються на здоровому розумінні важливої ролі, яку можуть відігравати процеси діалогу у підтримці миру, людського розвитку та демократичного урядування. У 2003 році ці та 13 інших організацій, які займаються підтримкою та організацією процесів діалогу,1 об’єдналися, щоб узагальнити численні уроки, отримані завдяки їхньому спільному досвіду, виділити найкращі практики та запропонувати практикам певні рекомендації та варіанти. Метою було створити зручний методологічний інструмент, який би допоміг інституціям та іншим практикам діалогу виконувати свою роботу в більш систематизованій формі.

Ця група інституцій використала термін «демократичний діалог», який уже застосовується в країнах Латинської Америки та Карибського басейну, щоб наголосити як на важливості діалогу для зміцнення демократичних інститутів, так і на демократичному підході, що застосовується в діалозі — шляхом залучення широкого кола суспільних суб’єктів до розмов, що ведуть до позитивних змін. З’явилося широке розуміння того, що демократичний діалог складається з інклюзивних процесів, які є відкритими, стійкими та досить гнучкими, щоб пристосуватися до змінних контекстів. Він може бути використаний для досягнення консенсусу або запобігання конфлікту — як доповнення, а не заміна демократичним інститутам, таким як законодавчі органи, політичні партії та урядові структури.

З самого початку цільовою аудиторією Посібника є практики діалогу — тобто люди, які фактично чи потенційно беруть участь в організації, сприянні або підтримці роботи з налагодження діалогу у своїх інституціях та суспільствах. Цих практиків можна об’єднати в три широкі категорії.

Ми використовуємо такі затінені вставки з курсивом, коли цитуємо ключові фрази з тексту, щоб підкреслити їхнє значення.

Ті, хто приймає рішення. Це люди, які несуть офіційну відповідальність за вирішення проблем, що стоять перед суспільством на багатьох рівнях — місцевому, національному, регіональному та глобальному. Вони виступають як практики діалогу, коли використовують діалог як засіб виконання цих обов’язків. Хоча важливим принципом демократичного діалогу є те, що кожен несе відповідальність за вирішення суспільних проблем, корисно визнати, що саме ці практики часто відіграють особливо важливу роль у процесах діалогу та їхніх результатах.

Ініціатори діалогу. Це люди, які ініціюють використання діалогу як способу розв’язання суспільних викликів не з позиції формальної відповідальності, а як зацікавлені сторони, що переймаються результатами. У національному контексті багато з цих практиків працюють у міжурядових організаціях, що представляють міжнародне співтовариство, таких як ПРООН, OAS та International IDEA. В якості альтернативи, вони можуть перебувати в одному з двох недержавних секторів — у бізнесі або у громадянському суспільстві. У межах громадянського суспільства ці люди можуть бути залученими до широкого діапазону національних та міжнародних некомерційних організацій, які вирішують суспільні проблеми з точки зору соціальної сфери, на відміну від економічної або політичної сфер.

З огляду на таке спрямування партнери Посібника доклали значних зусиль, щоб залучити практиків до розробки його змісту. Регіональне бюро ПРООН у Латинській Америці та Карибському басейні (RBLAC) в рамках своєї ініціативи з розробки «методологічної платформи» для роботи над діалогом провело чотири практичні семінари в 2000 — 2003 роках. Деякі з них були організовані спільними зусиллями, а результати інших семінарів кожної з цих інституцій також збагатили цей Посібник. Члени інституційного співтовариства здійснювали тематичні дослідження на місцях, використовуючи загальний формат, щоб забезпечити можливість порівняння. Крім того, інституції-спонсори Посібника провели два практикуми з метою поглибленого обговорення та отримання зворотного зв’язку на різних етапах його розробки. Всі ці зусилля сприяли роботі авторського колективу та спрямовували її. Менша група практиків переглянула підготовлений попередній проект і надала коментарі, а Редакційна комісія, до складу якої входили члени чотирьох спонсорських інституцій, здійснювала нагляд за роботою команди. Коротше кажучи, це були широкомасштабні спільні зусилля, що означали колективну відданість демократичному діалогу з боку інституцій, що працюють у цій сфері.

Було докладено значних зусиль, щоб цей Посібник ґрунтувався на досвіді людей та інституцій, які займаються роботою з налагодження діалогу, оскільки (на відміну від такої більш зрілої сфери, як переговори, яку можна вивчати за допомогою ретельно розроблених навчальних планів у традиційних навчальних закладах) саме тут знаходяться відповідні знання. Практиці діалогу все ще бракує загальновизнаного визначення; набору керівних концепцій, термінології та стандартів, які були б загальноприйнятими; і навіть визнаного набору типових кейсів, який міг би надати загальний орієнтир для розробки основних характеристик усталеної сфери практики.

Незважаючи на ці невизначеності, спонсорські інституції вважають, що робота повинна продовжуватися, і вони задумали цей Посібник як практичний інструмент, що допоможе зробити це можливим. Він пропонується не як аргумент для вибору діалогу з-поміж інших підходів та інструментів, а скоріше як ресурс, який може дати інформацію про те, як вирішити конкретну проблему або спричинити бажані зміни, і це може бути основою для висновків про те, коли діалог є прийнятним підходом.2 Якщо та коли такий висновок надає перевагу діалогу, у Посібнику можна буде знайти посилання на досвід і мудрість практиків, котрі йшли цим шляхом раніше. Тому спонсорські інституції сподіваються, що це буде одночасно і оглядом теми, і довідковою роботою, в якій практики зможуть знайти натхнення, настанови та вказівки на додаткові ресурси з конкретних тем.

Цей Посібник має на меті надати:
• ресурс для роздумів про те, як вирішити певну проблему або здійснити бажані зміни
• огляд теми демократичного діалогу
• критерії оцінки, коли діалог є відповідним підходом
• посилання на досвід та мудрість практиків, які йшли цим шляхом раніше
• довідкову інформацію, до якої практики можуть повертатися за потреби, щоб знайти натхнення, спрямування та вказівки на додаткові ресурси з конкретних тем.

Частина 1: Концептуальна основа розглядає деякі основні питання демократичного діалогу. Навіщо він потрібен? Що він собою являє? Як він сприяє позитивним змінам? Ми розглядаємо ці питання переважно з точки зору практиків, які беруть участь у роботі з налагодження діалогу, та з посиланням на їхній досвід у широкому діапазоні контекстів. Ми також пропонуємо подальшу літературу та джерела інформації щодо окремих концепцій та практичних прикладів.

Читачі, які є досвідченими практиками у сфері діалогу, або, можливо, мають досвід роботи, що по суті та ж сама, хоча й не називається «діалогом», можуть виявити, що в цій главі просто представлено те, про що вони вже думали, що розуміли або пояснювали іншим стосовно своєї роботи в цій новій сфері. Однак може бути корисним прочитати те, що говорять інші, і пов’язати ідеї з більш широким контекстом досвіду. Для читачів, які не мають досвіду роботи з діалогом, цей розділ, мабуть, буде набагато важливішим як точка входження до теми. Ми сподіваємося, він забезпечить концептуальну ясність, підкріплену солідним досвідом, яка дозволить усім читачам з’ясувати для себе та пояснити іншим, про що йдеться у цій роботі та чому вона може бути корисною.

Частина 2: Впровадження концепцій на практиці буде зрозумілим потенційному практику у сфері діалогу, який думає: «Я бачу, що діалог може бути корисним інструментом у моїй ситуації..., але що далі?» Для більш досвідчених практиків цей розділ Посібника може запропонувати кілька різних способів дії і надати вказівки щодо більш широкого кола підходів та інструментів. Або, оскільки діалог стоїть на міцному підґрунті практики різноманітної групи людей, що працюють у широкому діапазоні контекстів, він може просто забезпечити підтвердження та зв’язок з іншими, хто робить подібну роботу.

Ми використовуємо цей символ, щоб звернути увагу читача на перехресні посилання, які можуть полегшити встановлення зв’язку між поняттями та практичним застосуванням, або між різними етапами в процесі розгортання діалогу.

Глави Частини 2 відповідають етапам діалогової ініціативи, що розгортається, від початкових розмов про необхідність та можливість діалогу до розробки та впровадження процесу діалогу та оцінки результатів. На кожному етапі ми пропонуємо огляд поточного завдання та пропонуємо конкретні дії для вирішення проблем та викликів, які можуть виникнути. Досвід багатьох практиків, які брали участь у практичних семінарах, присвячених Посібнику, та підготували письмові тематичні дослідження, надає конкретні ілюстрації, а пропозиції щодо подальшої літератури роблять можливим більш широке вивчення певних інструментів та підходів.

Частина 3: Застосування пропонує інший погляд на роботу на місцях, представляючи три повністю розроблені діалогові ініціативи. Сюди входить регіональний діалог, організований OAS у Сан-Матео Істатан, Гватемала; загальнонаціональний діалог за підтримки ПРООН у Мавританії; та міжнародний проект розбудови демократії IDEA у Непалі. Подаючи ці три кейси повністю, ми сподіваємося надати читачам більш повне уявлення про те, що передбачає така ініціатива діалогу, а також конкретні приклади того, як особливий контекст та цілі формують підходи та інструменти, що використовуються.

У Додатку 1 представлено порівняльну таблицю тематичних досліджень, які члени інституційного співтовариства створили та зробили доступними в Інтернеті. Щодо кожного кейсу в Додатку міститься короткий виклад контексту, мети та результатів. Таким чином передається відчуття широкого діапазону робіт, що проводяться в цій новій сфері.

Додаток 2 представляє короткий огляд наявних процесів діалогу та інструментів, а також містить посилання на джерела додаткової інформації про те, як ними користуватися.

Ми використовуємо такі затінені вставки з чорним шрифтом, щоб надати додаткові ресурси, такі як пропозиції щодо подальшого читання та приклади з роботи на місцях.