Метою цього Посібника є сприяння та підтримка більш широкого використання діалогу для вирішення суспільних проблем. Ми не наполягаємо на тому, щоб організація процесу діалогу обиралася як підхід для кожного випадку, і ми не підтримуємо якогось конкретного дизайну чи інструменту процесу. Навпаки, ми прагнемо сприяти достатньому розумінню діалогу, щоб дати людям змогу визначити, коли діалог є правильним вибором — самостійно чи в поєднанні з іншими інструментами, такими як переговори чи посередництво — та розробити підхід, який враховує поточний контекст. Кожен практик має прийняти ці рішення, виходячи з конкретних обставин, з якими він стикається. Ця частина Посібника пропонує певний погляд на те, що це може означати на практиці, завдяки глибокому розгляду трьох спроб діалогу в трьох цілком різних контекстах.

У частинах 1 та 2 широко використано матеріали кейсів, щоб проілюструвати конкретні аспекти концепцій та практики діалогу. Огляд ініціатив діалогу в додатку 1 надає широкий розріз великої кількості кейсів із багатьох різних країн. Ця глава пропонує більш вичерпну картину того, як розвиваються процеси діалогу на місцях. Сан-Матео Істатан у Гватемалі був регіональним діалогом, який фінансувався та підтримувався OAS, і який намагався вирішити глибоко вкорінені проблеми, що лежать в основі постійного конфлікту на цій території. Кейс ПРООН щодо Діалогу про цілі розвитку тисячоліття в Мавританії наводить приклад використання діалогу на національному рівні для розрядки потенційно жорстокого політичного конфлікту та відкриття шляху сторонам для вирішення нагальних питань економічного та гуманітарного розвитку. Останній кейс є прикладом тематично зосередженого діалогу, спонсорованого IDEA на підтримку демократичного конституційного розвитку в Непалі.

У сукупності ці три кейси досліджують застосування процесів діалогу до трьох основних сфер потреби: запобігання конфліктам, розвитку та зміцнення демократії. Вони передають відчуття того, як ці організації використовують діалог для просування своїх місій. У той же час ці кейси ілюструють, як практики повинні реагувати на умови, що виникають у контексті, що склався, та політичну природу демократичного діалогу.