1

Крім трьох інституцій, що виступають спонсорами цього Посібника, членами спільноти практиків є Центр Картера, Generon Consulting, Ініціатива глобального лідерства Товариства організаційного навчання, Фонд Хьюлетта, Міжамериканський фонд, Міжнародний інститут сталого діалогу, Фонд посередників, Нідерландський інститут багатопартійної демократії, Міністерство закордонних справ Швеції, Third Side Network, Департамент політичних питань ООН, Університет миру та Interpeace. Також було залучено три підрозділи ПРООН: Бюро з питань запобігання кризам та відновлення, Центр урядування в Осло та Регіональне бюро Латинської Америки та Карибського басейну.

2

Перефразовано за: Mark Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», внутрішня доповідь ПРООН (червень 2005 р.), стор. 20.

3

Італійська міжнародна неурядова організація Координаційний комітет організацій волонтерської служби (COSV) виступила спонсором діалогу спільно з зімбабвійським партнером Amani Trust та за технічної допомоги Інституту демократії в ПАР (IDASA). Цей опис базується на тематичному дослідженні, підготовленому Тедді Немероффом, «Empowering Zimbabwean Youth through Sustained Dialogue» (Інститут демократії в Південній Африці, 2005). Доступно за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

4

Amartya Sen, Development as Freedom (New York: RandomHouse, 1999), стор. 153.

5

Carlos Santiso, «Field Reports: Four Years of Support for Democratic Development in Burkina Faso, Nigeria, Guatemala, Romania, Indonesia», неопублікований звіт для International IDEA (червень 2000 р.), стор. 20.

6

Рул фон Мейєнфельдт, інтерв’ю з Катрін Койфер (2005).

7

Naasson Munyandamusta, Jean-Paul Mugiraneza and Koenraad Van Brabant, Rwanda Case Study (Geneva: Interpeace, 2005). Доступно за посиланням: <interpeace.org/2012/07/rwanda-reconciliation-50-years-after-independence>

8

«Negotiation Roundtable for Land Conflicts in Alta Verapaz—the Mesa de Cobán», в рубриці «Dialogue Experiences» у Навчальній бібліотеці за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

9

Інтерв’ю фон Мейєнфельдта.

10

Більше інформації про діалоги Бамбіто див. у Навчальній бібліотеці ncdd.org/rc/item/4434/; openeuropeandialogue.org/about/, включаючи огляд у «Dialogue Experiences»; та повний опис кейсу іспанською мовою в «Cases». Див. також звіт про презентацію кейсу Бамбіто в публікації Bettye Pruitt, «Second Learning Workshop on Democratic Dialogue: Gamboa Rainforest Resort, Panama, December 2–4, 2002», в Pruitt, Reports from Learning Workshops 2003–2004: Democratic Dialogue Regional Project, Working Paper 5 (N ew York: ПРООН, жовтень 2004 р.) Доступно за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

11

Див. цитату з доповіді про презентацію кейсу багатостороннього діалогу в Гватемалі: Bettye Pruitt, «Third Learning Workshop on Democratic Dialogue: Plaza Hotel, Buenos Aires, Argentina, December 1–3, 2003», в Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 146.

12

Joseph Stiglitz, «Participation and Development: Perspectives from the Comprehensive Development Paradigm», Review of Development Economics 6/2 (2002), стор. 163–82, процитовано в Roel von Meijenfeldt, Carlos Santiso and Martin Ängeby, «Democracy Evaluation through Dialogue: Presenting the IDEA Experience», документ, представлений на Конференції SLEVA, Коломбо, Шрі-Ланка (червень 2001 р.), стор. 19.

13

Carlos Sarti et al., Special Program for the Promotion of Dialogue and Conflict Resolution, Dialogue and Governance in Latin America, Робочий документ 4 (Гватемала: OAS, 2004), стор. 5–6. Доступно за посиланням: <http://www.ddpa.oas.org/oprc/docs.htm. >

14

Von Meijenfeldt, Santiso and Ängeby, «Democracy Evaluation through Dialogue», стор. 4.

15

«OAS Secretary General Outlines Hemisphere»s Major Challenges», 21 жовтня 2005 р. Доступно за посиланням: <http://www.OAS.org. >

16

Цей і наступний абзаци базуються на: Bettye Pruitt, «UNDP Civic Scenario/Civic Dialogue Workshop, [Hotel] Antigua, Guatemala, November 8–10, 2000: Workshop Report», стор. 13–15. Доступно в Навчальній бібліотеці за посиланям: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

17

Ядіра Сото, інтерв’ю з Катрін Койфер, 2005 р.

18

Adam Kahane, електронний лист «Comments on the report of the May workshop in Antigua», 11 вересня 2002 р.

19

Sarti et al., Dialogue and Governance in Latin America, стор. 7.

20

Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 2.

21

Juanita Brown, The World Café: Shaping our Futures through Conversations that Matter (San Francisco, CA: Berrett-Koehler, 2005).

22

Jurgen Habermas, The Theory of Communicative Action, 2 vols, transl. Jeremy J. Shapiro (Boston, MA: Beacon, 1981, 1987); та Hannah Arendt, Between Past and Future: Eight Exercises in Political Thought (New York: Viking, 1968).

23

Humberto Maturana and Francisco Varela, The Tree of Knowledge (Boston, MA: Shambhala Publications, 1987); Paolo Freire, Pedagogy of the Oppressed (New York: Penguin, 1972); та Martin Buber, I and Thou, 2-ге видання, переклад Ronald Gregor Smith (New York: Scribner, 1958).

24

Для порівняння із сучасним використанням діалогу як інструменту для логічних міркувань та аналізу див. роботи Дугласа Волтона (Douglas Walton), в т.ч. «The Place of Dialogue Theory in Logic, Computer Science, and Communication Studies», в Synthese 2/3 (2000), стор. 327–46. Доступно за посиланням: <http://www.uwinnipeg.ca; > та The New Dialectic: Conversational Contexts of Argument (:Toronto: Toronto University Press, 1998).

25

Hal Saunders, A Public Peace Process: Sustained Dialogue to Transform Racial and Ethnic Conflicts (N ew York: Palgrave, 1999) стор. 22.

26

Roel von Meijenfeldt, Carlos Santiso and Martin Ängeby, Dialogue for Democratic Development: Policy Options (Stockholm: International IDEA, 1999), стор. 8.

27

Цитата в «What Are Dialogue and Deliberation?» на вебсайті Національної коаліції діалогу та обговорення, <http://thataway.org/index.php/?page_ id=490>.

28

Saunders, A Public Peace Process, стор. 82–83.

29

David Bohm, On Dialogue, ed. Lee Nichol (London: Routledge, 1996), стор. 6–7, також цитата в Saunders, A Public Peace Process, стор. 82.

30

Бассам Нассер, координатор програми, Палестинський центр демократії та врегулювання конфліктів (PCDCR) (<http://www.pcdcr.org>, інтерв’ю з Катрін Койфер, 2005.

31

Цитата в Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 11.

32

Saunders, A Public Peace Process, стор. 85. Нові дані щодо Міжтаджицького діалогу після 1999 року див. в огляді кейсу, підготовленого Сондерсом у «Dialogue Experiences» в Навчальній бібліотеці за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

33

Philip Thomas, «Where’s the Public in These Democracies? Dialogue and Deliberation: Mechanisms for Exercising Civic Engagement», неопублікований документ, представлений на Міжнародній конференції з посередництва, місто Гватемала, Гватемала, 2 вересня 2004 р., стор. 17.

34

Saunders, A Public Peace Process, стор. 88.

35

Santiso, «Field Reports», стор. 3–5.

36

Saunders, A Public Peace Process, стор. 88.

37

Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 8, 11.

38

«Experiences with National Dialogue in Latin America: Main Lessons from a Roundtable Discussion, San Salvador, El Salvador, November 20–21, 2000», стор. 6. Доступно за посиланням: <web.worldbank.org/archive/website01013/WEB/IMAGES/ELSALVAE.PDF>.

39

Elena Díez Pinto, «Policy Note», неопублікований документ ПРООН, 2005, стор. 5; та Bettye Pruitt, «Third Learning Workshop».

40

Інтерв’ю фон Мейєнфельдта.

41

За матеріалами Бетті Прутт, нотатки з семінару-практикуму з діалогу за спонсорської підтримки IDEA, ПРООН, OAS та CIDA в Женеві, Швейцарія, 29 березня — 1 квітня 2005 р.

42

David Bohm, Donald Factor and Peter Garrett, «Dialogue—A Proposal» (1991). Доступно за посиланням: <http://www.david-bohm.net/dialogue/.>

43

Сесіль Моліньє, інтерв’ю з Бетті Прутт, 18 травня 2005 р.

44

Цитата в «What Are Dialogue and Deliberation?», на вебсайті Національної коаліції діалогу та обговорення, <http://thataway.org/index.php/?page_ id=490>.

45

Наприклад, див. «Guiding Principles for Dialogue for Democratic Development», в  von Meijenfeldt, Santiso and Ängeby, Dialogue for Democratic Development, стор. 44. Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 10–11, де також пропонується набір основних принципів.

46

Цитата в Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 10.

47

Von Meijenfeldt, Santiso and Ängeby, «Democracy Evaluation through Dialogue», стор. 17.

48

Sarti et al., Dialogue and Governance in Latin America, стор. 11.

49

Інтерв’ю фон Мейєнфельдта.

50

Цитата в Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 10.

51

Бетті Прутт, нотатки з Женевського семінару практиків, 29–30 березня 2005 р.

52

Індонезійський кейс розглядається в PDA: Workshop Facilitation Guide, буклет 4 the Peace and Development Analysis Resource Pack (N ew York: ПРООН, 2005), стор. 6.

53

Цитата в Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 130.

54

Ліна Ріккіля (Leena Rikkilä), Менеджер програми, Азія, International IDEA, інтерв’ю з Катрін Койфер, січень 2005 р.

55

Цитата в Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 10.

56

Інтерв’ю фон Мейєнфельдта.

57

Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 26; див. також зосередження на «розмовах, що мають значення» Хуаніти Браун в Brown, The World Café.

58

Цитата в Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 130.

59

Цитата в Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 7.

60

William Isaacs, Dialogue and the Art of Thinking Together: A Pioneering Approach to Communicating in Business and in Life (N ew York: Doubleday, 1999), стор. 419 та в інших місцях.

61

Von Meijenfeldt, Santiso and Ängeby, «Democracy Evaluation through Dialogue», стор. 16; цитата з Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 11.

62

Pruitt, нотатки з Женевського семінару практиків.

63

Von Meijenfeldt, Santiso and Ängeby, Dialogue for Democratic Development, стор. 8.

64

Цитата в Gerzon, «Strategic Outlook on Dialogue», стор. 10.

65

Isaacs, Dialogue and the Art of Thinking Together, стор. 419.

66

Як записано в Betty Pruitt, «First Learning Workshop on Democratic Dialogue: Hotel Antigua, Guatemala, May 22–26, 2002», в Pruitt, Reports from Learning Workshops.

67

Saunders, A Public Peace Process, стор. 82.

68

Bohm, On Dialogue; та Bohm, Factor and Garrett, «Dialogue—A Proposal», стор. 2.

69

Мінакші Гопінатх, директор Коледжу Lady Shri Ram College і почесний директор ініціативи «Жінки у сфері безпеки, врегулювання конфліктів та миру» (WISCOMP), Індія, інтерв’ю з Катрін Койфер, січень 2005 р.

70

Pruitt, нотатки з Женевського семінару практиків.

71

Mary B. Anderson and Lara Olson, Confronting War: Critical Lessons for Peace Practitioners (Cambridge, MA: The Collaborative for Development Action, Inc., 2003), стор. 71.

72

Pruitt, нотатки з Женевського семінару практиків.

73

Yadira Soto and Betilde V. Muñoz, «The OAS Experience in Guatemala: “Culture of Dialogue: Development of Resources for Peace-Building, PROPAZ, Інтернет-форум з питань запобігання конфліктам, 2003 р.

74

International IDEA, неопубліковане тематичне дослідження з Буркіна-Фасо (2000), стор. 12.

——

75. Цитата в Bettye Pruitt, «First Learning Workshop»; див. також матеріал зі звіту Interpeace, стор. 43–9. Доступно в Навчальній бібліотеці за посиланям: <http://www.democratic dialogueworkshop.org. >

76

«Transformation» in Zimbabwe: An Analytical Record of the UNDP-Supported “Conflict Transformation» Programme», внутрішній документ ПРООН (2005).

77

Sarti et al., Dialogue and Governance in Latin America, стор. 8.

78

Munyandamusta, Mugiraneza and Van Brabant, Rwanda Case Study, стор. 3.

79

Інтерв’ю з Гопінатх.

80

Geert Van Vliet, «Impact Assessment of the Burkina Faso Programme and Options for Further Action», внутрішній документ IDEA (13 липня 2000 р.)

81

Модель айсберга Катрін Койфер, адаптовано з Otto Scharmer, «Organizing Around Not-Yet-Embodied Knowledge», в G. v. Krogh, I. Nonaka and T. Nishiguchi, eds, Knowledge Creation: A New Source of Value (N ew York: Macmillan, 1999), стор. 36–60.

82

Інтерв’ю з Гопінатх.

83

Луїза Даймонд, інтерв’ю Хуліана Портільї (2003). Доступно за посиланням: <http://www.beyondintractability.org. >

84

Katrin Käufer, «Learning from Civic Scenario Projects: A Tool for Facilitating Social Change?», в Learning Histories: Democratic Dialogue Regional Project, Working Paper 3 (New York: UNDP, 2004). Доступно за посиланням: <http://www.democraticdialoguenet work.org. >

85

Історії навчання (Learning Histories), ще один інструмент у галузі організаційного навчання, — це тематичні дослідження, які ґрунтуються на обширних інтерв’ю з метою розповісти історію словами учасників. Peter M. Senge et al., The Fifth Discipline Fieldbook (New York: Doubleday, 1994). Історії навчання, на яких ґрунтується аналіз Койфер: Glennifer Gillespie, «The Footprints of Mont Fleur: The Mont Fleur Scenario Project, South Africa, 1991–1992»; Elena Díez Pinto and Alfredo de León, «Destino Colombia 1997–2000: A Treasure to Be Revealed», та Díez Pinto, «Visión Guatemala», доступні в Learning Histories.

86

Bohm, Factor and Garrett, «Dialogue—A Proposal», стор. 2.

87

Saunders, A Public Peace Process, стор. 96.

88

Bohm, Factor and Garrett, «Dialogue—A Proposal», стор. 3.

89

Цитата з Bohm, Factor and Garrett, «Dialogue—A Proposal»; та Saunders, A Public Peace Process, стор. 118–9.

90

Інтерв’ю з Моліньє.

91

William N. Isaacs, «The Dialogue Project Annual Report, 1993–1994», стор. 17–18. Доступно за посиланням: <http://www.solonline.org. >

92

Цитати щодо історій навчання з Díez Pinto, «Visión Guatemala», цитата в Adam Kahane, Solving Tough Problems: An Open Way of Talking, Listening, and Creating New Realities (San Francisco, CA: Berrett-Kohler, 2004), стор. 116–7; та Gillespie, «Footprints of Mont Fleur», стор. 36.

93

Див. кейс Сан-Матео Істатан, гл. 3.2.

94

Див. кейс Бамбіто I, II і III в додатку 1 та за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

95

Див. кейс Діалог IDEA в Буркіна-Фасо в додатку 1 та за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

96

Див. кейс Процес Громадянського сценарію Мон Флер за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

97

Прутт, нотатки з Женевського семінару практиків.

98

Там же.

99

Цитата в Pruitt, «First Learning Workshop».

100

Thomas, «Where’s the Public in These Democracies?», стор. 11–16.

101

Ян Пронк, Спеціальний представник Генерального секретаря ООН у Судані, інтерв’ю з Бетті Прутт, 19 липня 2005 р.

102

Інтерв’ю з Гопінатх.

103

Цитата в Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 90.

104

Munyandamusta, Mugiraneza and Van Brabant, Rwanda Case Study, стор. 3.

105

Там же.

106

«Situation Analysis» на порталі Процесу за участю багатьох зацікавлених сторін (MSP), за посиланням: <http://portals.wdi.wur.nl/msp>

107

Resource Pack on Conflict-Sensitive Approaches to Development, Humanitarian Assistance, and Peacebuilding, спільне видання Африканського форуму миру, Центру врегулювання конфліктів, Консорціуму гуманітарних агентств, Форуму з раннього попередження та раннього реагування та International Alert (2004), Розділ 2, стор. 1. Доступно за посиланням: <http://www.idrc.ca. >

108

Resource Pack on Conflict-Sensitive Approaches, Introduction, стор. 1.

109

Koenraad Van Brabant, «Practical Tools for Project Planning, Review, and Evaluation», документ, підготовлений на підтримку проекту Посібника (2005), стор. 1–2.

110

«Bolivia towards the 21st Century», у Навчальній бібліотеці за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

111

Resource Pack — продукт діяльності команди практиків з п’яти організацій, що займаються запобіганням конфліктам: Африканського форуму миру, Центру врегулювання конфліктів, Консорціуму гуманітарних агентств, Форуму раннього попередження та раннього реагування та International Alert. Керівництво та фінансову підтримку забезпечував консорціум міжнародних агентств, включаючи Міжнародний дослідницький центр розвитку (IDRC), Канадське агентство міжнародного розвитку (CIDA), Міністерство закордонних справ Нідерландів, Deutsche Gesellschaft für Technische Zusammenarbeit (GTZ, Агентство технічного співробітництва) та Шведське агентство з міжнародного співробітництва в галузі розвитку (Sida).

112

З International Alert et al., Resource Pack on Conflict-sensitive Approaches to Development, Humanitarian Assistance and Peacebuilding, Глава 1. Доступно за посиланням: <international-alert.org/publications/conflict-sensitive-approaches-development-humanitarian-assistance-and-peacebuilding>.

113

David A. Kolb, Experiential Learning: Experience as the Source of Learning and Development (Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall, 1984). Повну бібліографію на тему експериментального навчання див. за посиланням <http://www.learningfromexperience.com>

114

Munyandamusta, Mugiraneza and Van Brabant, Rwanda Case Study, стор. 3.

115

International IDEA, «Dialogue for Democratic Development, Guatemala». Доступно за посиланням: <http://www.democraticdialoguenetwork.com>.

116

Цитата в Gerardo Noto, «Argentine Dialogue: Learning Workshop Buenos Aires Case Study», Case Studies: Democratic Dialogue Regional Project, Working Paper no. 4 (New York: UNDP, 2004), стор. 16. Доступно за посиланням: <http://www.democraticdialoguenet work.org>.

117

Sarti et al., Dialogue and Governance in Latin America, стор. 10.

118

Michael Watkins and Susan Rosegrant, «Building Coalitions», у Watkins and Rosegrant, Breakthrough International Negotiation: How Great Negotiators Transformed the World’s Toughest Post-Cold War Conflicts (San Francisco, CA: Jossey-Bass Publishers, 2001), стор. 211, цитата в Brad Spangler, «Coalition Building», в Guy Burgess and Heidi Burgess, eds, Beyond Intractability (Conflict Research Consortium, University of Colorado, Boulder), розміщено в червні 2003 р. за посиланням: <http://www.beyondintractability.org/m/coalition_building.jsp>

119

Christopher Moore, The Mediation Process: Practical Strategies for Resolving Conflict, 2nd edn (New York: Wiley, 2003).

120

Початкове визначення викликів була проведено під час практикуму, про який повідомляється в Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 27.

121

Van Brabant, «Practical Tools for Project Planning, Review and Evaluation», стор. 11.

122

Anderson and Olson, Confronting War, стор. 49, 69–70.

123

Адаптовано з Van Brabant, «Practical Tools for Project Planning, Review and Evaluation», стор. 11.

124

Там же, стор. 12.

125

Philip Thomas для OAS/PROPAZ, 1998.

126

Цей розділ з цитатами взято з Cheyanne Church and Mark M. Rogers, Designing for Results: Integrating Monitoring and Evaluation in Conflict Transformation Programs (Washington, DC: Search for Common Ground, 2006), стор. 12–18. Доступно за посиланням: <http://www.sfcg.org>.

127

Church and Rogers, Designing for Results, стор. 12.

128

Наступні визначення підходів «більше людей» та «ключові люди» адаптовано з Anderson and Olson, Confronting War, стор. 48–9.

129

З Anderson and Olson, Confronting War, стор. 69.

130

За Pruitt, Reports from Learning Workshops; та Звіту з семінару практиків International IDEA, Стокгольм, 10–11 червня 2004 р.

131

Nicanor Perlas, «Social Threefolding: Towards a New Concept and Practice of Democracy and Societal Governance: The Case of the Philippines» (2002). Доступно в Навчальній біліотеці за посиланням  <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/> з оглядом в Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 64–74.

132

Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 124.

133

Kwesi Jonah, Inter-Party Dialogue in Ghana (Accra: Institute of Economic Affairs, 2005), стор. 7.

134

International IDEA, «Field Reports: The Case of Guatemala», неопублікований звіт (червень 2000 р.), стор. 11.

135

Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор.129.

136

Там же, стор. 84.

137

International IDEA, «Field Reports: The Case of Guatemala», стор.18.

138

«Evaluación del Diálogo Argentino», внутрішній документ ПРООН, стор. 10.

139

Maureen Mayne, «The Inter-Congolese Dialogue» (ПРООН, лютий 2005 р.), стор. 3. Доступно за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>.

140

Адаптовано з Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 123.

141

Адаптовано з Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 126; та International IDEA, Expert Meeting on Democratic Dialogue, Stockholm, 10–11 червня 2004 р.

142

Daniel Yankelovich, The Magic of Dialogue: Transforming Conflict into Cooperation (London: Nicholas Brealey, 1999), стор. 16–17, курсив додано.

143

На основі Sonia Gonzalez, «Logistics Strategy», UNDP Regional Project on Democratic Dialogue (2004).

144

Mayne, «Inter-Congolese Dialogue», стор. 5.

145

Gillespie, «Footprints of Mont Fleur», стор. 30.

146

Mayne, «The Inter-Congolese Dialogue», стор. 9.

147

Maureen Mayne, «Mauritania Dialogue» (ПРООН, лютий 2005 р.), стор. 7. Доступно за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>.

148

Див. гл. 3.4.

149

Див. гл. 3.2.

150

Див. гл. 3.2.

151

Saunders, A Public Peace Process, стор. 105.

152

Перші чотири правила з Adam Kahane, Generon Consulting, викладені в Pruitt, «UNDP Civic Scenario/Civic Dialogue Workshop», стор. 18.

153

Див. гл. 1.1; та Teddy Nemeroff, «Empowering Zimbabwean Youth through Sustained Dialogue».

154

Див. гл. 2.4; та Maureen Mayne, «Mauritania Dialogue on the Millennium Development Goals». Доступно за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>.

155

З Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 150.

156

Saunders, A Public Peace Process, стор. 106.

157

Anderson and Olson, Confronting War, стор. 73–4.

158

Поняття «лідерства з цікавістю» походить з Kim Pearce, Making Better Social Worlds: Engaging in and Facilitating Dialogic Communication (Redwood City, CA: Pearce Associates, 2002).

159

Повідомлення Горана Феїча, International IDEA, 3 травня 2006 р.

160

Повідомлення Франсіско Діеса, ПРООН, 8 квітня 2006 р.

161

Saunders, A Public Peace Process, стор. 96.

162

Для подальшого пояснення завантаження порівняно з іншими типами розмов у процесах діалогу див. «Матрицю розмов», розроблену Клаусом Отто Шармером у Claus Otto Scharmer, «Self-Transcending Knowledge: Sensing and Organizing Around Emerging Opportunities», Journal of Knowledge Management 5/2 (2001), стор. 137–50.

163

З Philip Thomas, «Toward an Ethic of Curiosity: The Beginnings of a Theory on Dialogic Negotiations Based on Narrative Analysis and the Construction of Meaning», неопублікований документ (2002).

164

W. Barnett Pearce, «The Coordinated Management of Meaning (CMM)», у William Gudykunst, ed., Theorizing Communication and Culture (Thousand Oaks, CA: Sage Publications, 2004), стор. 35–54.

165

Зображення сходів умовиводу з Senge et al., The Fifth Discipline Fieldbook, стор. 246; використання з дозволу.

166

Tom Atlee, The Tao of Democracy: Using Co-intelligence to Create a World That Works for All, rev. ed. (Cranston, Rhode Island: Writers» Collective, 2003), стор. 157.

167

Цитата в Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 149.

168

Jim Woodhill, «M&E as Learning: Rethinking the Dominant Paradigm», в J. de Graaf et al., eds, Monitoring and Evaluation of Soil Conservation and Watershed Development Projects (W orld Association of Soil and Water Conservation, 2005).

169

Дещо відредагована цитата з Woodhill, «M&E as Learning», стор. 2. Альтернативним підходом до поєднання моніторингу та оцінки була зміна визначення моніторингу таким чином, щоб включити функцію оцінки, наприклад: «Моніторинг фіксує процес розгортання дії. Сюди входить перевірка того, чи впровадження відбувається згідно з планом, чи відповідають принципи, на яких воно планувалося, реальності, чи прийняті стратегії призводять до бажаних результатів та чи первісні цілі залишаються актуальними в змінених умовах». Jim Wake, «Picking Appropriate Strategies, Gauging Their Impact, and Remembering What Works», в Anneke Galama and Paul Van Tongeren, eds, Towards Better Peace Building Practice: On Lessons Learned, Evaluation Practices and Aid & Conflict (Utrecht: European Centre for Conflict Prevention, 2002), стор. 15.

170

Повний розгляд цієї типології результатів, включаючи наведені тут визначення, див. Cheyanne Church and Julie Shouldice, The Evaluation of Conflict Resolution Interventions. Part I: Framing the State of Play (Londonderry: INCORE, 2002). Доступно за посиланням: <http://www.incore.ulst.ac.uk>

171

Повне пояснення, чому оцінка ефекту виходить за рамки більшості зусиль моніторингу та оцінки, див. Sarah Earl, Fred Carlen and Terry Smutylo, Outcome Mapping: Building Learning and Reflection into Development Programs (Ottawa: International Development Research Centre, 2001). Доступно за посиланням: <http://www.idrc.ca, > стор. 5–10.

172

Прикладом ретроспективного дослідження, що оцінює наслідки, є сукупність історій навчання та аналітичний огляд на замовлення ПРООН RBLAC: Katrin Käufer, «Learning from Civic Scenario Projects: A Tool for Facilitating Social Change?», в Learning Histories: Democratic Dialogue Regional Project, Working Paper no. 3 (New York: UNDP, 2004). Доступно за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>

173

Michael Quinn Patton, «On Evaluation Use: Evaluative Thinking and Process Use», в The Evaluation Exchange 9/4 (2003/2004), стор. 20.

174

Woodhill, «M&E as Learning», стор. 4.

175

Allish Byrne et al., eds, Measuring Change: A Guide to Participatory Monitoring and Evaluation of Communication for Social Change (South Orange, NJ: Communication for Social Change Consortium, 2005/2006), стор. 3. Доступно за посиланням: <http://www.communicationforsocialchange.org. >

176

Цей абзац разом із цитатами з Woodhill, «M&E as Learning», стор. 8.

177

Church and Rogers, Designing for Results, стор. 44.

178

Наприклад, Church and Rogers, Designing for Results, стор. 44–60; та Sarah Earl, Fred Carlen, and Terry Smutylo, «Develop Graduated Progress Markers», в Earl, Carlen and Smutylo, Outcome Mapping, стор. 53–60.

179

Цей абзац разом із цитатами з Woodhill, «M&E as Learning», стор. 8, 13. Про те, як зробити якісні показники кількісними, див. також Douglas K. Smith, Make Success Measurable (New York: John Wiley & Sons, 1999).

180

Van Brabant, «Practical Tools for Project Planning, Review and Evaluation», стор. 1–2.

181

Van Brabant, «Practical Tools for Project Planning, Review and Evaluation».

182

Адаптовано з основ структурування періодичних перевірок, розроблених Кенраадом Ван Брабантом на основі матеріалу Ресурсного центру оцінки ефективності, New Tools for Evaluation Exercises: Timelines, Critical Incidents Reviews, and Documentary Audit Trails (n.d.). Доступно за посиланням: <performanceassessmentresourcebank.org> та Van Brabant, «Practical Tools for Project Planning, Review, and Evaluation», текстова вставка 2.

183

Підготував Філіп Томас для OAS/PROPAZ (1998).

184

Elena Díez Pinto, інтерв’ю з Катрін Койфер (2003).

185

Цитата в Pruitt, Reports from Learning Workshops, стор. 56.

186

Адаптовано з Thomas, «Where’s the Public in These Democracies?».

187

Kenneth Brown, Setting a Context for International Deliberation: Some Lessons from History and the Field (W ashington, DC: Kettering Foundation, 2002), стор. 10, цитата в Thomas, «Where’s the Public in these Democracies?».

188

Maureen Mayne, «Mauritania: Dialogue for the Fulfillment of the Millenarian Objectives for Development» (ПРООН, 2005), стор. 13. Доступно за посиланням: <ncdd.org/rc/item/4434/>; <openeuropeandialogue.org/about/>.

189

Текст цього та наступних абзаців, що пояснюють рисунок 2.6.1, адаптовано з Thomas, «Where’s the Public in These Democracies?».

190

З Thomas, «Where’s the Public in these Democracies?».

191

Carmen Sirianni and Lewis Friedland, Deliberative Democracy. Доступно за посиланням: <faculty.cbpp.uaa.alaska.edu/afgjp/padm606/deliberate.pdf> the Public in these Democracies?».

192

Sarti et al., Dialogue and Governance in Latin America, стор. 6.

193

Ця глава ґрунтується на матеріалах Mayne, «Mauritania»; François Roux and David Nyheim, «Mission Report: Projet de renforcement du dialogue pour la réalisation dues Objectifs du Millénaire pour le Développement», Nouakchott, Mauritania, 21–28 вересня 2004 р. та 26 жовтня — 26 листопада 2004 р.; та «Mauritania», внутрішній документ ПРООН, включаючи інтерв’ю з Мохамедом Саїдом Улдом Хамоді, співголовою Наглядового комітету Процесу діалогу.

194

Mohamed Saïd Ould Hamody, «Some Highlights on the Mauritanian Program», документ ПРООН (2006).

195

Цитата в Roux and Nyheim, «Mission Report», стор. 1.

196

Hamody, «Some Highlights on the Mauritanian Program», стор. 4.

197

Roux and Nyheim, «Mission Report», стор. 1.

198

Hamody, «Some Highlights on the Mauritanian Program», стор. 3.

199

Ця глава ґрунтується на тематичному дослідженні Мартіна Енгебю. Неопублікований рукопис, International IDEA (2006).

200

Національні партнери:
(1) Непальський південноазійський центр (NESAC), політична позапартійна громадська організація, заснована в 1993 році, яка зосереджується на дослідженні дій у галузі демократії та розвитку. Раніше NESAC проводив кілька діалогів та дослідницьких проектів стосовно найважливіших соціальних питань та питань розвитку. Діалоги були задокументовані у кількох книгах та монографіях, включаючи перший Звіт про людський розвиток у Непалі в 1998 р.;
(2) Колективна кампанія за мир (COCAP), національна мережа НУО з питань миру та прав людини в Непалі. Була започаткована під час симпозіуму з питань трансформації конфліктів та побудови миру в червні 2001 року в Катманду. Сьогодні COCAP об’єднує організації-членів з усього Непалу, і регіональний діалог, організований у рамках проекту за підтримки IDEA, значною мірою спирався на цю національну мережу. Веб-сайт: <http://www.cocap.org.np; />
(3) Мережа Мартіна Чаутарі, яка розпочала свою діяльність у 1991 році як неформальна маловідома дискусійна група, яка дозволяла фахівцям із розвитку та науковцям збиратися кожні два тижні, щоб поділитися своїми ідеями та досвідом. Сьогодні Мережа розширила рамки своїх дискусій, включивши дослідження та адвокацію, а також зустрічі письменників. Вона була зареєстрована як НУО у 2002 році. Веб-сайт: <http://www.martinchautari.org.np/>
(4) Державна програма сприяння (ESP), започаткована у 2001 році урядом Непалу та Департаментом міжнародного розвитку Великої Британії (DFID) з метою розвитку кращого практичного розуміння управління та визначення прихильників змін. IDEA та ESP спільно організували національний діалог щодо позитивних дій та розробки виборчої системи;
(5) Центр досліджень демократії та належного урядування (CSDGG), громадська організація, до складу виконавчої ради якої входять генеральні секретарі всіх політичних партій, представлених в останньому парламенті. Він має своїм завданням сприяти міжпартійному консенсусу з питань, що стосуються зміцнення демократії та належного урядування. CSDGG було створено в 1998 році в результаті ініціативи, підтриманої Данським агентством міжнародного розвитку (DANIDA) та IDEA.

201

Серед експертів були професор Ніколас Хейсом (колишній юридичний радник президента Південно-Африканської Республіки Мандели) та доктор Пайкіасоті Сараванамутту (виконавчий директор Центру політичних альтернатив, Шрі-Ланка), які виступили на переговорах щодо політичного врегулювання; професор Хейсом (Південно-Африканська Республіка), професор Яш Гай (Гонконг/Кенія) та Рохан Едрісінья (директор Центру політичних альтернатив, Шрі-Ланка) виступлять на теми інклюзивних конституційних процесів; Сем Рейнсі (депутат парламенту та лідер опозиції, Камбоджа) та Готом Ар’я (колишній член виборчої комісії Таїланду та директор Форуму Азії, Таїланд), виступлять стосовно ролі монархії; професор Д. Л. Шет (Центр вивчення суспільств, що розвиваються, член Національної комісії відсталих класів, Індія, 1993–1996 рр.) та Йогендра Ядав (директор Локніті — Інституту порівняльних політичних досліджень, Індія), обговорять деталі опитування; д-р Арджуна Паракрама (колишній радник з питань конфліктів ПРООН у Непалі та Шрі-Ланці), виступить стосовно афірмативних дій та трансформації конфліктів; і Гвідо Галлі, International IDEA, колишній співробітник з політичних питань Місії ООН з питань допомоги в Афганістані (UNAMA), Кабул/Афганістан, виступить стосовно допомоги у розробці подальшої програми IDEA та розповість про досвід Гватемали на національних конференціях у процесі розробки конституції.

202

Цей термін не стосується інструменту процесу «Відкритий простір», а є терміном IDEA для діалогів, що відкриті для участі громадськості та громадського контролю.

203

Для досягнення консенсусу щодо цього рамкового документа було відкинуто посилання на етнічну автономію, самоврядування чи передачу влади. Цю тему слід переглянути в наступних зусиллях з подальшого просування цього порядку денного.

204

Marianne Bojer, Marianne Knuth and Colleen Magner, Mapping Dialogue: A Research Project Profiling Dialogue Tools and Processes for Social Change (Johannesburg: Pioneers of Change Associates, 2006). Доступно за посиланням: <http://www.pioneersofchange.net/research/ dialogue>

205

Опис з Bojer, Knuth and Magner, Mapping Dialogue, стор. 17.

206

Опис з Bojer, Knuth and Magner, Mapping Dialogue, стор. 75.

207

Опис з Bojer, Knuth and Magner, Mapping Dialogue, стор. 35–6.

208

Опис адаптовано з Bojer, Knuth and Magner, Mapping Dialogue, стор. 44–5.

209

Опис взято з <http://www.co-intelligence.org/CDCUsesAndPotency.html>

210

Взято з <https://participedia.net/method/168>

211

Витяг з  <http://www.publicagenda.org/pubengage/pe_citizen_choicework.cfm>.

212

Витяг з <participedia.net/method/145>.

213

Взято з <https://participedia.net/method/6888>.

214

Взято з Bojer, Knuth and Magner, Mapping Dialogue, стор. 54.

215

Опис адаптовано з Mapping Dialogue, стор. 25.

216

З Bojer, Knuth and Magner, Mapping Dialogue, стор. 25.

217

Взято з Bojer, Knuth and Magner, Mapping Dialogue, стор. 74.

218

Витяг з <academic.oup.com/her/article/14/1/39/670960>

219

Адаптовано з <participedia.net/method/4232>